Українська авіація потребує податкових пільг та преференцій. Адже без системної підтримки галузь ризикує втратити накопичені десятиліттями знання, перспективи розвитку та професійні кадри, повідомляє “Ультра Новини”.

З початку 2025 року українська авіаційна галузь втратила підтримку держави: звільнення від податку на прибуток, ПДВ, земельного податку та мита на імпорт комплектуючих. Саме завдяки цим механізмам, з початку повномасштабного вторгнення, авіація мала можливість модернізувати виробництво, запускати нові проєкти та зберігати робочі місця навіть за умов “закритого неба” та повної зупинки цивільної авіації в Україні. 

Так, за даними Аерокосмічної асоціації України, у 2017–2023 роках завдяки пільгам підприємства вивільнили 9,3 млрд грн, тоді як держава отримала 22,9 млрд грн податків. Тобто, кожна зекономлена, завдяки підтримці держави, гривня – принесла їй 2,5 гривні надходжень. Однак, після завершення строку дії преференцій, компанії працюють на межі виснаження, виконуючи оборонні замовлення без достатніх ресурсів. Завдання держави – підтримати та посилити, не дати стратегічній галузі занепасти. Так вважає радник ПрАТ “Авіакомпанія Константа”, член Наглядової ради Української авіатранспортної асоціації Михайло Пінкевич. 

Авіація для України має стратегічне значення – як у воєнній, так і в цивільній площині. Військова авіація забезпечує оборону неба та підвищує боєздатність армії, тоді як цивільна формує імідж держави й може стати драйвером економіки. Водночас без системної державної підтримки існує ризик втратити унікальні технології, виробничі потужності та кадровий потенціал, напрацьовані десятиліттями. Саме тому потрібна довгострокова стратегія, яка поєднуватиме інвестиції, модернізацію та міжнародну кооперацію

Верховна Рада ухвалила закони, які передбачають створення спеціального правового режиму Defence City для підприємств оборонно-промислового комплексу. Цей режим дозволить запровадити податкові й митні преференції, такі як звільнення від податку на прибуток за умови реінвестування, територіальних і екологічних зборів, спрощення митних процедур і пільги при валютному контролі, а також підтримку у разі релокації або посилення безпеки виробничих об’єктів. Для авіабудівної галузі окремо передбачено зниження порогу оборонного доходу з 75 % до 50 %, що дає можливість більшій кількості підприємств претендувати на статус резидента. Це позитивний сигнал, однак, ухвалених інструментів недостатньо, аби втримати індустрію у стійкому стані, заявляють представники галузі.

Треба вітати ухвалення законів про створення Defence City, адже це позитивний крок для оборонно-промислового комплексу та підприємств, що виробляють продукцію оборонного призначення. До резидентів також увійдуть компанії, дотичні до літакобудування, які постачають комплектуючі для літаків. Для них встановлено частку оборонного доходу на рівні 50%. Усе це − правильні рішення

Водночас він зазначив, що є компанії, які не дотягують до визначених державою порогів, але роблять критично важливі вузли для літаків, дронів і ракет. За словами Жданова, не варто позбавляти їх доступу до підтримки. Адже це саме ті виробники, які працюють на перетині авіації, БПЛА та суміжних технологій, однак на папері лишаються “цивільними”. Відповідно, такі виробники потребують окремих механізмів підтримки. Як то статус критично важливих для оборони та податкових пільг та преференцій. 

Схожої позиції дотримуються і в Профспілці працівників авіабудування та машинобудування України. Адже, авіація і авіабудування виконують ключову роль у забезпеченні обороноздатності, а отже мають отримати адресні інструменти підтримки, зокрема відновлення галузевих пільг щонайменше до 2035 року, збільшення держзамовлень і фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт.

Тож, логіка проста – щоб авіація залишалася “міцними крилами” України у небі й в економіці, держава має ухвалити рішення про комплексну підтримку вже зараз. Адже без неї, навіть такий важливий крок, як Defence City не вбереже галузь від деградації.